Про FlowSaga

Чому я створив FlowSaga

Коли я вперше відкрив чуже розширення для Flow, я цілих десять хвилин просто дивився на нього. Я нічого не зрозумів. Річ була не в тому, що воно негарне. Я справді не міг зрозуміти, що ця штука робить: назви кнопок мені нічого не казали, порядок не мав сенсу, а натиснувши щось, я не розумів, що сталося.

Я зціпив зуби й один раз пройшов усе до кінця. Жодна проблема не розв'язалася. Я знав, чого хочу. Картинка стояла в мене перед очима. Я просто не міг її втілити.

Я сидів перед екраном, а в грудях наростала досада. Злився не на інструмент — на себе. Я сподівався, що інструмент допоможе мені стати кращим. А зрештою відчув себе дурнем.

Згодом я дещо зрозумів. Я не був винен.

Перш ніж стати майстром у чомусь, треба пройти крізь двері. Їх треба вміти прочитати й захотіти ними скористатися — лише тоді може початися практика.

Якщо двері зависоко, байдуже, наскільки ви талановиті. Ви лишаєтеся надворі. Моя англійська слабка. Те розширення було лише англійською — не моєю мовою, — а інтерфейс був складним; я не міг його прочитати. Тому я вирішив зробити своє. Таке, яке зможу прочитати я — і ви теж. Я створив FlowSaga через той день.

Звідки назва: Сага, богиня оповідей

У скандинавських міфах є місце під назвою Sökkvabekkr — «Затонулий потік». Крізь нього біжать прохолодні хвилі й ніколи не зупиняються. Одін приходить туди щодня.

На нього чекає жінка. Дві золоті чаші. Вони п'ють. Вони розмовляють. Щодня, без винятку. Про що вони говорили? Ніхто не записав.

Набагато пізніше хтось записав скандинавських богів у книгу. У ній є перелік богинь — шістнадцять. Перша — дружина Одіна. Друга — вона: Sága. Про неї в книзі лишилася одна-єдина фраза: вона живе в Sökkvabekkr, і це велике місце.

Що означає її ім'я, вчені сперечаються досі. Одні кажуть — бачити. Інші — оповідь. Вона говорила щодня. Не збереглося жодної фрази.

Ідея, яку так і не втілили й не записали, — однаково що її й не було.

Saga давньоскандинавською — «оповідь». Flow — це Google Flow, у якому ви робите відео, і потік, біля якого живе Сага. Наш знак — драккар, як у міфах: піднімеш вітрило — і вітер з тобою; коли він не потрібен, його можна скласти, як тканину, і сховати в кишеню. Літера S на вітрилі — це Saga.

Сто тринадцять телят

Третя по обіді, а вже непроглядна темрява. Це Ісландія тисячу років тому. Ні короля. Ні двору. Ні міста. Лише вогонь і люди довкола. Хтось починає розповідь: родинна ворожнеча, позов, убивство.

У тому столітті розказане зникало, щойно прозвучавши. Перекажеш наступної зими — подробиці попливуть; через покоління оповідач помре, і історія піде в могилу разом із ним.

Ісландці з цим не змирилися. Вони вирішили записувати. Але паперу не було. Щоб писати, треба було забити теля: зняти шкуру, вишкребти її до тонкості, висушити. Одна шкура, складена навпіл, давала лише два аркуші. Найбільший рукопис середньовічної Ісландії, Flateyjarbók: двісті двадцять п'ять аркушів — сто тринадцять телят.

А на цьому острові дійна корова — не багатство. Від неї залежить, чи переживуть ваші діти зиму. В решті Європи в ті самі століття таке дороге письмо йшло на латину: на Біблії, житія святих і королівські родоводи. Ісландці витрачали його на власні слова, власних людей, власні історії.

Не заради того, щоб історія була. Заради того, щоб вона справді з'явилася на світ.

Не бийте

Тринадцяте століття. Ісландець на ім'я Snorri Sturluson помічає страшне: молоді поети більше не можуть читати старі вірші. Майстерність, яку передавали століттями, от-от обірветься в руках його покоління.

Він міг би просто зітхнути. Так робить більшість. Він не став. Він сів і написав книгу. Не вірші. Посібник: що означає це слово, звідки взявся цей образ, як ним користуватися. Для тих, хто ще хотів писати, але вже не міг прочитати.

Він збудував двері. І опустив їх нижче.

1241 рік. 23 вересня. Ніч. До його дому вриваються люди. Його останні слова — лише три: Eigi skal höggva. Не бийте.

Він не виживає. А книга вижила. Майже все, що світ знає про скандинавську міфологію, походить із цієї книги. І перелік богинь. І той єдиний рядок про Сагу.

Що робить FlowSaga

Тепер ваша черга. Щоб створити історію, більше не треба забивати теля. Напишіть кілька рядків — і картинка оживе.

Але важко ніколи не було друкувати. Важко, коли є добра ідея, а як її прояснити й який зробити наступний крок — незрозуміло. А коли відео нарешті готові, відкриваєш папку «Завантаження», а там замість назв файлів абракадабра — не розбереш, де що.

FlowSaga опускає двері, а потім бере на себе палітурку.

Найвищі двері — мова. Справа не в складному інтерфейсі. Просто в інструменті немає ваших слів. Мови інтерфейсу FlowSaga: 91. Тисячу років тому Європа лишала письмо латині; ісландці писали свої історії тими словами, якими справді говорили. Ми на боці ісландців.

Другі двері — час. Тридцять секунд — ось мірка, яку я собі поставив: відкрийте його, і за тридцять секунд ви маєте розуміти, з чого почати. А далі — десятки ідей разом, зроблені одна за одною, і кожна акуратно збережена під назвою, яку ви їй дали, у вибрану вами папку. Ця папка поступово стає вашою власною книгою.